Я відчував себе відірваним від реальності або від самого себе

Дисоціація - це спосіб, у який мозок намагається впоратися з ситуаціями інтенсивного стресу.

Дисоціація - це перш за все механізм виживання, але вона також є засобом, який часто використовується, щоб впоратися зі стресовими ситуаціями, які нагадують травми минулого.

Коли ми стикаємося з ситуацією загрози, надзвичайної небезпеки, яка являє собою життєво важливий ризик і з якої ми не можемо втекти, наші психічні функції будуть паралізовані і не дозволятимуть емоційної реакції. Саме тому в цих ситуаціях важко мислити логічно. Щоб уникнути цього, мозок вимикає емоційну схему, що призводить до роз'єднання з нашими сенсорними, больовими та емоційними реакціями, забезпечуючи емоційне знеболення. Це називається травматичною дисоціацією.

Досвід дисоціації є досить розповсюдженим серед людей. Дисоціація в такий момент має функцію адаптації та захисту. Вона може з’явитися незабаром після травматичної події або через роки. Вона виникає, коли якась ситуація, місце, людина або подробиця нагадують про людину. З віддаленням від події вона також може і надалі проявлятися поза стресовими ситуаціями, що виснажуватиме наш організм, який активуватиме режим тривоги.

Дисоціативні прояви можуть мати форму відчуття дивності та відірваності від інших (дереалізація), відірваності від себе (знеособлення), оніміння емоцій (емоціональна глухість) та розладів пам’яті (дисоціативна амнезія). Також можуть виникати соматоформні симптоми, коли організм проявляє психічні симптоми і попереджає про необхідність звернути увагу на емоції і потребу в змінах. Ці розлади є оборотними і виліковними.

Важливим елементом у боротьбі з дисоціацією буде прийняття їхнє виникнення внаслідок травматичного досвіду, а потім розуміння його механізмів і чому вони продовжують існувати навіть після зникнення стресових ситуацій. Дисоціативні симптоми мають зрозумілу функцію. Це неусвідомлений спосіб уникнути емоцій, думок і почуттів.

Часто така поведінка, як зловживання алкоголем, гіперфагія або завдання собі шкоди, спрямована на те, щоб нічого не відчувати, відкинути емоції, нестерпні думки. Дисоціативні симптоми стають неадекватними, якщо їх не вдається контролювати в повсякденному житті.

Саме з цієї причини варто помічати дисоціацію! Вміння ідентифікувати, оцінювати та відновлювати зв’язок з нашими усвідомленими емоціями, думками, реакціями тіла та поведінкою дозволить нам повернути контроль, щоб нам більше не потрібно було вдаватися до дисоціації. Коротше кажучи, це означає використовувати наше тіло як цілющий інструмент, піклуватися про нього і допомагати йому заспокоїти себе, щоб воно реагувало відповідним чином.